2019 рік має бути дуже насиченим роком для України, перш за все, через майбутні президентські, а потім і парламентські вибори. Саме цього року визначатимуться  ключові вектори розвитку країни на найближчі 5 років. Тому дуже важливо, щоб ті невеликі позитивні руху, які почалися в сфері транспортної логістики, а саме: модернізація автодоріг, реформування залізничного монополіста «Укрзалізниці» (УЗ), будівництво нових інфраструктурних об’єктів в різних регіонах країни, невеликого, але все ж зростання ринку вагонобудування, не тільки не сповільнилися, а й вийшли на принципово новий якісний рівень.

Хотіла б зупинитися і відзначити рішення уряду із залучення коштів для модернізації автодоріг в Україні за допомогою Дорожнього фонду (ДФ), який наповнюється за рахунок надходжень від акцизів; мит на паливо, нафтопродукти і транспортні засоби. 50% цих коштів, спрямованих в ДФ у 2018 році, пішли на ремонт автодоріг, в грошовому еквіваленті це – 34 млрд грн. Для порівняння, в 2013 році на всю дорожню галузь з держбюджету було виділено лише 4,4 млрд грн. Цікаво і дуже показово, з моєї точки зору, що в 2018 році порівнянна сума – 3,2 млрд грн була акумульована тільки від надходжень так званого «митного експерименту». Суть якого – половина суми від перевиконання плану митних зборів ДФС перераховувала до місцевих бюджетів із цільовим призначенням «ремонт автодоріг».

За інформацією Державного агентства автомобільних доріг України, в 2019 році на ремонт автодоріг в країні буде направлено вже 55 млрд грн. Так, нехай це – крапля з необхідних для повної модернізації доріг національного масштабу – 1 трильйон грн протягом 5 років (по 200 млрд грн щорічно), але це вже відчутний поступ вперед!

Якщо порівнювати ситуацію з інвестування в модернізацію автомобільних доріг із залізницею, то в останньої – ситуація менш позитивна. Зокрема, обсяг капітальних інвестицій на 2019 рік, за інформацією глави УЗ, запланований на рівні 24,5 млрд грн, в той час як сумарно, за підрахунками Українського інституту майбутнього, в залізницю необхідно інвестувати до 2030 року від $31 до $60 млрд, що може сприяти зростанню ВВП України на $50 – $112 млрд.

Але проблема в тому, що залізниця України не зможе залучити достатній обсяг необхідних їй інвестицій в такі стислі терміни, якщо не будуть вирішені ключові проблеми галузі: неефективне управління ресурсами, низькі тарифи, які не дозволяють розвивати ні інфраструктуру, ні рухомий склад і корупція. Всі ці проблеми не нові ні для чиновників, ні тим більше для бізнесу, але говорити про них – недостатньо, необхідно змінювати ситуацію.

Такий дисбаланс в інвестуванні модернізації доріг, якщо ситуація з фінансуванням ж/д кардинально не зміниться, думаю, прискорить процес переходу вантажовідправників із залізниці на автомобільні шляхи, який, до речі, вже розпочався.  І, хоча автомобільні вантажоперевезення дорожчі за залізничні, для бізнесу це – вимушений крок, оскільки вантажопотік постійно зростає, а швидкість і обсяг залізничних перевезень навпаки, знижуються.

З огляду на те, що частка залізничних перевезень в загальному обсязі перевезених вантажів у 2017 році становила 65%, кореляція темпів залізничних перевезень і темпів зростання ВВП України –  понад 90%, відтак інвестиції в залізницю – це інвестиції в стабільне зростання ВВП України.

Альона Лебедєва, засновниця промислово-інвестиційного холдингу Аурум Груп

Корреспондент